(no subject)

Як тебе наздогнати, мій часе? І на́ що чекаю?
Вже порожня долина позбулася тих голосів.
Тільки спогади з берега кличуть, мов та Навсікая,
Доки попіл мостів понад хвилями ще не осів.

І кошача пітьма вздовж горища поважно крокує,
Оминає предмети без рис, без окреслених назв.
Ти окей? Та, окей. Ніби всесвіту решта працює,
Ніби хвилі ще дихають, вільно сягаючи нас.

Напиши на піску все, що треба негайно забути, -
Хай земля прочитає, а море провиной заллє.
Щось пороблено було колись, і немає спокути,
Над колискою, звідки життя – забуття – не моє.

Напиши на воді – бо паперу та пляшки замало –
Все, про що мовчимо, щоб гучнішала люті струна.
Напиши мені все, що я ледь відчувала, не знала,
Хай розтане стара таємниця, мов криця, міцна.

Вітер носить минуле, як пил, у пилу тому – попит,
Як частинки з’єднати, почути всі записи знов.
Broken record. Пиши, не зважай, хай платівка підхопить,
Як летюча тарілка, зерно несучи до зірок.

Давньогрецькі малюнки ми вдвох розглядали, Маринко,
Де візочок у небі нам сяяв, зсипаючи сіль
На оселі під кригою снів, де минуле зарито,
На мовчазну морзянку твою в мережі голосів.