(no subject)

Ти кажеш, існує зв’язок,
І схід переходить у захід.
Немає дитячих казок -
Є сага про напад і захист.

Є сага про ніби любов,
Що схожа скоріш на образу,
Та вузлик споріднених мов
Не рубиться з першого разу.

Я знаю – стояв на кістках
І побут, і дім, і майданчик,
І хто в тому домі зростав,
Дістав відповідної вдачи.

Коли ж ти полишиш мене,
Уява про небо в алмазах?
Чи марення хибне мине –
Не цього, так іншого разу?

Всі сім перетворених тіл
Навіщо за мною крокують,
Як тіні, сідають за стіл
І страви дитинства готують?

Всі сім розворушених душ,
Чи маєте дещо додати
До сонця, що сяє чимдуж
На мого невігластва ґрати?

Мовчіть. Дайте чути птахів -
Їм є, що мені розповісти
Про північ, і захід, і схід,
І південь, що досі на місці.