![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Кущ трясе ропою зі сна рясною,
Зранку вітер пестить його: не бійся!
І комаха кожна кричить: існую,
Голосніше навіть, ніж птах на гілці.
Боже, боже, мовлю до цього шуму,
Що такий несхожий на шум тамтешній,
Не позбав нас жодного – ані суму,
Ані слуху, бачення, ані решти.
Не позбав дарунків, що стільки важать,
Не позбав докорів, що б’ються в скроні,
Не ховай дрібниці від неуважних,
Не тлумач ні лінії на долоні.
З часом пройдемо – як і час нас пройде –
Цей урок: судоми німої мапи,
Всі шуми планети, невтомні спроби
Приймачі з сигналами поєднати.
6.26-27.2025
Зранку вітер пестить його: не бійся!
І комаха кожна кричить: існую,
Голосніше навіть, ніж птах на гілці.
Боже, боже, мовлю до цього шуму,
Що такий несхожий на шум тамтешній,
Не позбав нас жодного – ані суму,
Ані слуху, бачення, ані решти.
Не позбав дарунків, що стільки важать,
Не позбав докорів, що б’ються в скроні,
Не ховай дрібниці від неуважних,
Не тлумач ні лінії на долоні.
З часом пройдемо – як і час нас пройде –
Цей урок: судоми німої мапи,
Всі шуми планети, невтомні спроби
Приймачі з сигналами поєднати.
6.26-27.2025