Jun. 29th, 2024

yelena_z_11: (Default)
Хоч мені пробачили вже люди
Безліч неабияких образ,
Я втрачаю час: триває лютий
Попри травень. Ось і червень згас.

Почорніла – та не тане крига,
В небі крук, а геть окремо – крик.
І вагою набрякає книга
На землі, з якої автор зник.

Є любов або нема любови –
Мабуть є, окремо десь жиє.
Я дарма ловлю її на слові,
Бо й сама не стримала своє.

Нагадай мені, що це не привід
Згаснути за власного життя
Та перетворитися на привид,
Пристрасть перевести на сміття.

Павутиння лине до обличчя,
Золота повітрю личить мить.
Я люблю, коли з повітря кличе
Та, що нині – чистая блакить.

Ще за нею тут сумують кішки,
Срібне листя тягнеться до хмар,
Павутиння ледве-ледве – трішки –
Дім її тримає за димар.

Марення – ні димаря, ні дому.
Тільки чутно, ніжная блакить, –
Ти десь поруч. Дякую на тому,
Що страхуєш посеред страхіть.

6.29.24

Profile

yelena_z_11: (Default)
yelena_z_11

July 2025

S M T W T F S
   12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 6th, 2025 12:29 am
Powered by Dreamwidth Studios