ПОВІЛЬНІСТЬ

[yelena_z_11]

Двадцять перше сторіччя поставило перед людством виклик скорочених текстів. На першій погляд, це здається примітивізацією думки, але насправді це є мистетством найвищої складности. Ми переконалися у тісній взаємодії думок та почуттів, думки та настрію. Війна прискорює це розуміння. Людське мислення – бурхливе та вибухливе за своєю природою. Длина тексту виявляє лише потужність цього вибуху. Найдлинішій, мабуть, це «Великий вибух», що засновав наш світ. Він лунає й досі. Так, вибух цієї світотворчої думки набагато длинішій за вибухи руйнації. Життя переможе смерть. А поки - захоплюємось величчю та щирістю людського духу, примірник яких завдає нам сьогодні Україна. Коли дивишся на Українців, таке враження, що часу на розмови та інтеллектуальні вправи в них більш ніж достатньо, незважаючи на обставини. Ніби вони налаштовані жити вічно. Такий спосіб життя – моя мрія з дитинства. Повільність – обожнюю це слово і це явище. Людина повільна є вільною. І ця повільність може бути стримкою – шляхетна повільність орла та лева. Повільність води. Повільність рухів танцюриста, сапера. Повільність наступу ранку. Повільність наступу – на ворогів життя й думки, повільність звільнення наших міст і людей. Налагодження ліній зв’язку, відбудування доріг та будинків. І вічна повільність пам’яти про загиблих та захисників України. Повільної, бо це надовго. Назавжди. Або, як інші кажуть, назавше. В Україні – і в України – завжди/завше є план Б.