НОВИЙ НОЙ

Я бачу сходи: ними ген
Крокують, хитко та невдало,
Під дружнім, під своїм вогнем
Всі ті, кому ім’я – навала.

Вони тікають, як вода,
Крізь пальці жадібні, залізні.
Їх човнові ім’я – біда,
Не знають, чом туди залізли.

Одні – сумні, а інші – геть
Не роздивилися ще в зливі.
Шумлять, обурені, щомить
Несамовитіше – вразливі.

Все буде до. Все буде У.
Бог не залишить без уваги.
В якую ж чорную діру
Ви світ загнали, бідолахи.

Бог не залишить вас як є,
Тож годі вам боятись Бога.
Побійтесь темряви, що п’є
З вас душу й розум... Вже недовго.

Хитючи сходи скреготять,
І наближається похмілля.
Онуки сплатять – ті, що сплять –
Ще сплять, сповинуті в безсилля.